Історія справи

Постанова ВССУ від 31.01.2024 року у справі №570/1268/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року

м. Київ

справа № 570/1268/17

провадження № 61-9251св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

за позовом ОСОБА_1 :

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 ,

за позовом ОСОБА_2 :

позивач - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Твердий Микола Кузьмович, на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 07 березня 2023 року у складі судді Кушнір Н. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 23 травня 2023 року у складі колегії суддів: Майданіка В. В.,

Вейтас І. В., Ковальчук Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог за позовом ОСОБА_1 .

1. У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета

спору, - ОСОБА_3 , про визнання права власності на майно, набуте до вступу в шлюб; виділ в натурі майна, набутого під час перебування в шлюбі,

в порядку його поділу; усунення перешкод у здійсненні права користування, володіння та розпорядження майном.

2. Позов ОСОБА_1 обґрунтований тим, що 18 вересня 1994 року він купив за власні кошти земельну ділянку розміром 0,11 га, яка розташована на території с. ГородищеРівненського району Рівненської області (натепер назву с. Городище змінено на назву с. Кругле у зв`язку з розмежуванням території сіл, які знаходяться на території Городищенської сільської ради Рівненського району). Вказана земельна ділянка була надана у власність рішенням Городищенської сільської ради від 06 серпня 1993 року № 57. На час сплати вартості землі він не перебував у шлюбі.

3. На підтвердження оплати повної вартості земельної ділянки продавець ОСОБА_3 власноручно склала розписку із зобов`язанням переоформити право власності на землю при першій вимозі.

4. На момент сплати коштів на земельній ділянці не було розпочато будівельні роботи, що також підтверджено розпискою.

5. ОСОБА_3 повідомила, що земельна ділянка, яку вона де-факто продала, ще не переоформлена на неї як спадщина після смерті чоловіка, тому вони домовились, що він розпочне будівництво свого житлового будинку на належній ОСОБА_3 земельній ділянці, а після того, як буде збудовано

15 % житлового будинку, земельна ділянка буде переоформлена на нього.

6. Із 20 вересня 1994 року до квітня 1995 року він за особисті кошти розпочав та провів будівельні роботи з будівництва житлового будинку,

а саме: збудував цокольне приміщення та перший поверх житлового будинку, які було перекрито панелями. Будівництво здійснювалось за допомогою будівельних бригад, оплату за послуги яких, як і за всі будівельні матеріали він проводив за власні кошти.

7. 30 травня 1995 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 , який 31 березня 2014 року було розірвано.

8. Під час шлюбу подружжя продовжувало будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 .

9. Стверджує, що ОСОБА_2 чинить йому перешкоди у користуванні спільним будинком, не надає доступу для можливості проведення його оцінки, а також визначити стан готовності.

10. Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд здійснити поділ спільного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до варіанту № 2 висновку судового експерта від 10 березня 2021 року № 201214/1_ФМ наступним чином:

- виділити ОСОБА_1 та визнати за ним право особистої приватної власності, припинивши право спільної сумісної власності подружжя

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вказане майно:

1) в незакінченому будівництвом житловому будинку

АДРЕСА_1 виділити приміщення: 1 площею 2,8 кв. м; 2/1 площею 17,9 кв. м; 3 площею 10,1 кв. м; 4/1 площею 9,3 кв. м; 8 площею 5,8 кв. м; 8 площею 13,3 кв. м;

10 площею 13,5 кв. м; 11/1 площею 7,8 кв. м; 13 площею 5,9 кв. м; 14 площею 3,9 кв. м; 16 площею 38,7 кв. м; 21/1 площею 4,3 кв. м, що становить 41,3/100 (0,413); 35,5/86 (0,355);

2) із земельної ділянки площею 0,11 га на

АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5624683000:02:013:0392, виділити земельну ділянку площею 377,0 кв. м, що позначена на плані синім кольором та має розміри по периметру за годинниковою стрілкою від лівого нижнього кута (98,5), в м: 9,976-5,730-2,495-4,080-2,540-3,552-27,658-2,350-51,746-10,418.

- виділити ОСОБА_2 та визнати за нею право особистої приватної власності, припинивши право спільної сумісної власності подружжя

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вказане майно:

1) в незакінченому будівництвом житловому будинку

АДРЕСА_1 виділити приміщення: 2/1 площею 3,5 кв. м; 4/2 площею 7,2 кв. м; 5 площею 22,7 кв. м; 6 площею 9,7 кв. м; 7 площею 18,8 кв. м;11/2 площею 37,1 кв. м;

12 площею 21,8 кв. м; 15 площею 6,7 кв. м; 17 площею 5,6 кв. м; 18 площею 23,2 кв. м; 19 площею 20,3 кв. м; 21 площею 4,7 кв. м, що становить 58,7/100 (0,587); 50,5/86 (0,505).

2) із земельної ділянки площею 0,11 га на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5624683000:02:013:0392, виділити земельну ділянку площею 696,0 кв. м, що позначена на плані зеленим кольором та має розміри по периметру за годинниковою стрілкою від лівого нижнього кута (98,5), в м: 48,418-19,640-27,658-2,770-13,362-2,725-9,976-11,708.

- залишити в спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 26,0 кв. м, що позначена на плані жовтим кольором та має розміри по периметру за годинниковою стрілкою від лівого нижнього кута (90,0), в м: 13,362-2,770-3,552-2,540-4,080-2,495-5,30-2,725.

Короткий зміст вимог за позовом ОСОБА_2 .

11. У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета

спору, - ОСОБА_4 , про стягнення додаткових витрат на дитину та поділ майна подружжя.

12. Позов ОСОБА_2 обґрунтований тим, що із літа 1992 року вона без офіційного оформлення, перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_1 , спільно проживали, вели спільне господарство.

13. 30 травня 1995 року її шлюб із ОСОБА_1 був офіційно зареєстрований. У шлюбі в них народилась дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

14. За час перебування у шлюбі вони з ОСОБА_1 стали власниками нерухомого та рухомого майна, зокрема, вона стала власником будинку АДРЕСА_1 . Також вони набули у власність автомобіль марки Volkswagen, модель Caddy, державний номерний знак НОМЕР_1 , який 27 лютого 2013 року було зареєстровано за ОСОБА_1

15. 12 червня 1996 року, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_1 , вона купила об`єкт незавершеного будівництва з готовністю 15 %, який натепер

є будинком АДРЕСА_1 . Вказаний факт встановлено, зокрема, у рішенні Апеляційного суду Рівненської області

від 03 серпня 2015 року.

16. До 29 січня 1999 року вона за власні кошти довела незавершене будівництво до із 15 % до 40 % готовності.

17. Ухвалою Рівненського міського суду від 29 січня 1999 року у справі

№ 2-210/1999 була затверджена мирова угода між нею та ОСОБА_1 , згідно з якою ОСОБА_1 підтвердив, що ніяких прав і претензій на незавершене будівництво житлового будинку у с. Городище Рівненського району, оформлене відповідно до договору купівлі-продажу 20 червня

1996 року і зареєстроване в реєстрі за № 621, він не має і мати не буде. Вона ж в свою чергу підтвердила, що ніяких прав та претензій на приватизовану ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 не має і мати не буде. Вказана ухвала суду не оскаржувалась та не була скасована.

18. У лютому 2014 року ОСОБА_1 без її згоди продав придбаний у шлюбі автомобіль, а кошти, отримані від реалізації, їй не надав.

19. Після розлучення вона за власні кошти добудувала будинок зі 86 % до 100 % готовності.

20. Вважає, що її частка у праві власності на нерухоме майно становить

77 %, однак через існування ухвали від 29 січня 1999 року, за нею має бути визнано 100 % права власності на вказаний будинок.

21 . Земельну ділянку під вказаним будинком вона отримала

у користування під час шлюбу, проте набула у власність після розірвання шлюбу, тому ця ділянка є її особистою власністю.

22. За час шлюбу та після його розірвання ОСОБА_1 не надавав коштів для оплати навчання їх дочки, які вона сплатила самостійно в сумі 17 779 грн.

23. Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши свої вимоги, ОСОБА_2 , просила стягнути з ОСОБА_1 1/2 частину додаткових витрат, пов`язаних з навчанням дитини в сумі 8 889,64 грн; стягнути з ОСОБА_1

56 554,86 грн в рахунок відшкодування половини ринкової вартості проданого без її згоди автомобіля; а також визнати за нею право власності на спірне майно.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

24. Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області

від 07 березня 2023 року, яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 23 травня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Здійснено поділ спільного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до варіанту № 2 висновку судового експерта від 10 березня

2021 року № 201214/1_ФМ:

- виділено ОСОБА_1 та визнано за ним право особистої приватної власності, припинивши право спільної сумісної власності подружжя

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на майно:

1) в незакінченому будівництвом житловому будинку

АДРЕСА_1 виділено приміщення: № 1 площею 2,8 кв. м; № 2/1 площею 17,9 кв. м; № 3 площею 10,1 кв. м; № 4/1 площею 9,3 кв. м; № 8 площею 5,8 кв. м; № 8

площею 13,3 кв. м; № 10 площею 13,5 кв. м; № 11/1 площею 7,8 кв. м; № 13 площею 5,9 кв. м; № 14 площею 3,9 кв. м; № 16 площею 38,7 кв. м; № 21/1 площею 4,3 кв. м; що становить 41,3/100 (0,413); 35,5/86 (0,355);

2) із земельної ділянки площею 0,11 га на

АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5624683000:02:013:0392, виділено земельну ділянку площею 377,0 кв. м, що позначена на плані синім кольором та має розміри по периметру за годинниковою стрілкою від лівого нижнього кута (98,5), в м.: 9,976-5,730-2,495-4,080-2,540-3,552-27,658-2,350-51,746-10,418.

- виділено ОСОБА_2 та визнано за нею право особистої приватної власності, припинивши право спільної сумісної власності подружжя

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на майно:

1) в незакінченому будівництвом житловому будинку

АДРЕСА_1 , виділено приміщення: № 2/1 площею 3,5 кв. м; № 4/2 площею 7,2 кв. м; № 5 площею 22,7 кв. м; № 6 площею 9,7 кв. м; № 7 площею 18,8 кв. м; № 11/2 площею 37,1 кв. м; № 12 площею 21,8 кв. м; № 15 площею 6,7 кв. м; № 17 площею 5,6 кв. м; № 18 площею 23,2 кв. м; № 19 площею 20,3 кв. м; № 21 площею 4,7 кв. м; що становить 58,7/100 (0,587); 50,5/86 (0,505).

2) із земельної ділянки площею 0,11 га на

АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5624683000:02:013:0392, виділено земельну ділянку площею 696,0 кв. м, що позначена на плані зеленим кольором та має розміри по периметру за годинниковою стрілкою від лівого нижнього кута (98,5), в м.: 48,418-19,640-27,658-2,770-13,362-2,725-9,976-11,708.

Залишено у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 26,0 кв. м, що позначена на плані жовтим кольором та має розміри по периметру за годинниковою стрілкою від лівого нижнього кута (90,0), в м.: 13,362-2,770-3,552-2,540-4,080-2,495-5,30-2,725.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 56 554,86 грн у рахунок відшкодування 1/2 вартості автомобіля Volkswagen Caddy 2006 року випуску, об`єм двигуна 1968, номер кузова НОМЕР_2 . В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

25. Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд виходив з того, що на момент укладання мирової угоди ОСОБА_2 було проведено незавершене будівництво житлового будинку на рівні 15 % готовності. В подальшому будинок добудовувався сторонами спільно, за рахунок спільного фінансування та особистої праці, тому та частина (відсоток) будівництва, яка збудована після укладення мирової угоди і до розірвання шлюбу між ними, належить до спільної власності подружжя.

26. Обставини готовності на 86 % незавершеного будівництвом будинку, на момент розірвання шлюбу, встановлено в рішеннях Рівненського районного суду Рівненської області від 15 квітня 2014 року та Апеляційного суду Рівненської області від 03 серпня 2015 року, ухвалених у справі

№ 570/1049/14, а отже ці обставини відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

27. Вирішуючи питання щодо поділу будинку та земельної ділянки суди виходили із запропонованого експертом варіанту поділу № 2, враховуючи зокрема площу, яка припадає на частку ОСОБА_1 та стан його здоров`я.

28. При цьому суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_2 , хоча

і заперечувала проти висновку експерта, проте іншого висновку чи будь-яких доказів, які б його спростовували, не надала, як і не надала пропозицій щодо вибору варіанту поділу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

29. У касаційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат

Твердий М. К., просить оскаржувані судові рішення в частині задоволення позову ОСОБА_1 скасувати, ухваливши в цій частині нове судове рішення про відмову в позові.

30. Оскільки в іншій частині судові рішення судів попередніх інстанцій

в касаційному порядку не оскаржені, тому в цій частині вони в силу статті 400 ЦПК України Верховним Судом не переглядаються.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

31. 22 та 23 червня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат

Твердий М. К. подав касаційні скарги на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 07 березня 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 23 травня 2023 року, якіє ідентичними за змістом, тому розглянуті Верховним Судом як одна касаційна скарга.

32. Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції,

у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення дії судових рішень відмовлено.

33. У серпні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

34. Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

35. Підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_2 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19, від 22 вересня 2020 року

у справі № 214/6174/15-ц, Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 334/7560/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

36. Вважає, що суди не звернули уваги на неможливість поділу або виділу спірного об`єкту нерухомого майна, оскільки він є самочинним будівництвом, дозвіл на виконання будівельних робіт чи затверджений у встановленому порядку проєкт будівництва відсутні.

37. Висновок судів про те, що спірний будинок в частці 71 % із 86 % технічної готовності є спільним майном подружжя, на її думку, є помилковим та таким, що суперечить фактичним обставинам.

38. Факт істотного збільшення цінності незавершеного будівництвом будинку та земельної ділянки за рахунок затрат ОСОБА_1 у період із 1999 до 2014 року не доведений, зокрема через не встановлення стану технічної готовності забудови станом на 29 січня 1999 року та через недоведеність грошових витрат на будівництво.

39. Крім того стверджує, що ОСОБА_1 обрав неефективний спосіб захисту прав, які вважав порушеними.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

40. 22 вересня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить продовжити строк для подання відзиву та відмовити у задоволенні касаційної скарги.

41. Колегія суддів, враховуючи дату отримання ОСОБА_1 копії ухвали про відкриття касаційного провадження, строк необхідний для підготовки відзиву, приписи частини другої статті 127 ЦПК України, вважає за необхідне продовжити до 22 вересня 2023 року строк для подання відзиву.

42. Проте доводи відзиву не можуть бути враховані касаційним судом, оскільки всупереч вимог частини четвертої статті 395 ЦПК України до відзиву не додані докази надсилання його копії третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 .

43. Оскільки колегією суддів не враховано відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, тому немає підстав й для врахування доводів поданої ОСОБА_2 відповіді на відзив.

Обставини справи, встановлені судами

44. У розписці від 18 вересня 1994 року ОСОБА_3 зазначила, що отримала грошові кошти в розмірі 950 дол. США за земельну ділянку 0,11 га, яка розташована у с. Городище Рівненського району Рівненської області, яку зобов`язується переоформити на ОСОБА_1 за першою його вимогою; на момент отримання коштів будівельні роботи на земельній ділянці не проводилися.

45. 30 травня 1995 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася дочка ОСОБА_5 .

46. Згідно з договором купівлі-продажу від 12 червня 1996 року ОСОБА_3 продала ОСОБА_2 незакінчений будівництвом жилий будинок, процент готовності - 15 %, у с. Городище Рівненського району Рівненської області. Продаж здійснено за 44 364 000 крб. Договір нотаріально посвідчено та зареєстровано в реєстрі за № 621.

47. Відповідно до рішення Городищенської сільської ради Рівненського району від 06 липня 1999 року сільська рада надала дозвіл ОСОБА_2 на продовження будівництва індивідуального жилого будинку та господарських споруд, придбаних за договором купівлі-продажу у с. Городище Рівненського району Рівненської області. Закріплено за ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,11 га.

48. Ухвалою Рівненського міського суду від 29 січня 1999 року у справі

№ 2-210/1999 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права користування жилим приміщенням, затверджено мирову угоду згідно з якою ОСОБА_1 стверджує, що ніяких прав і претензій на незавершене будівництво житлового будинку у с. Городище Рівненського району Рівненської області, оформленого згідно з договором купівлі-продажу 20 червня 1996 року

і зареєстрованого в реєстрі за № 621, не має та мати не буде. Натомість

ОСОБА_2 стверджує, що ніяких прав та претензій на приватизовану відповідачем квартиру АДРЕСА_2 не має і мати не буде, а також відмовляється від матеріальних претензій до відповідача на утримання дочки ОСОБА_5 у зв`язку з отриманням грошової компенсації, із розрахунку до повноліття дочки.

49. У 2014 році спірному житловому будинку присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 .

50. Відповідно до технічного паспорта на об`єкт незавершеного будівництва від 25 березня 2014 року відсоток його готовності становить 86 %.

51. Згідно з інформацією Відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Рівненської районної державної адміністрації

від 17 січня 2014 року, наданої на звернення ОСОБА_2 , житловий будинок

на АДРЕСА_1 придатний для тимчасового перебування. При обстеженні виявлено, що внутрішні будівельні роботи завершені не повністю. Стіни в житлових кімнатах та коридорі затерті шпаклювальними сумішами, готові для подальшого оздоблювання, в кухні та санвузлі - керамічна плитка. Стелю в коридорі, житлових кімнатах, кухні та санвузлі пошпакльовано і пофарбовано. Підлога в житлових кімнатах - цементно-піщана стяжка, в санвузлі, коридорі та кухні - керамічна плитка. Зовнішні стіни будинку виконані з цегли. Покрівля виконана з металочерепиці. У будинку встановлено автономне опалення, підведена електроенергія, водопостачання здійснюється від трубчастого колодязя. По периметру ділянки виконана огорожа. Благоустрій земельної ділянки завершений.

52. Відповідно до довідки комунального підприємства «Рівненське обласне управління технічної інвентаризації» від 26 березня 2014 року, виданої на замовлення ОСОБА_2 , відсоток готовності незавершеного будівництвом житлового будинку на АДРЕСА_1 становить 86 %, площа забудови - 140,8 кв. м, право власності на незавершений будівництвом житловий будинок не зареєстрований.

53. Згідно з архівним витягом із рішення від 12 жовтня 1999 року № 157 Городищенської сільської ради Рівненського району Рівненської області, передано у приватну власність для ведення особистого підсобного господарства земельні ділянки громадянам в межах населеного пункту, для індивідуального житлового будівництва, зокрема ОСОБА_2 , площею 0,11га.

54. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 31 березня

2014 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

55. Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно

від 28 серпня 2015 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5624683000:02:013:0392 (цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд(присадибна ділянка), площею 0,11 га.

56. За інформацією Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25 листопада 2019 року загальна площа спірного будинку становить - 299,4 кв. м, житлова площа - 144 кв. м.

57. У матеріалах справи наявні квитанції про перекази ОСОБА_1 коштів ОСОБА_2 у 2004, 2005, 2007 роках на загальну суму понад 38 тисяч євро.

58. 10 березня 2021 року судовим експертом ОСОБА_8 складено висновок № 201214/1_ФМ судової будівельно-технічної експертизи, згідно

з яким вартість незакінченого будівництвом житлового будинку, а саме: 15 % його готовності станом на січень 1999 року становила 92 397 грн (відповідь на питання 1). Вартість незакінченого будівництвом будинку, а саме: 86 % його готовності станом на 26 березня 2014 року становила 2 000 119 грн (відповідь на питання 2). Натепер відсоток готовності будинку (об`єкта незавершеного будівництва) становить 86 %, а вартість 2 000 119 грн (відповідь на питання 3).

Враховуючи планувальну схему незакінченого будівництвом житлового будинку № 32 експертом розроблено 2 варіанти поділу:

варіант 1:

- ОСОБА_1 - 2/1 площею 3,5 кв. м; 5 площею 22,7 кв. м; 6 площею 9,7 кв. м; 7/1 площею 8,6 кв. м; 11/1 площею 28,2 кв. м; 12 площею 10,4 кв. м;

13 площею 6,7 кв. м; 17 площею 5,6 кв. м, 18 площею 23,2 кв. м; 19 площею 7,8 кв. м; 20/1 площею 6,6 кв. м; частка виділених будівель та споруд становить 41/100 (0,41); 35,3/86 (0,353). Виділити земельну ділянку площею 386,0 кв. м, що позначена на плані синім кольором та має розміри по периметру за годинниковою стрілкою від лівого нижнього кута (98,5), в м: 48,418-6,580-25,815-5,119-0,880-0,410-3,032-7,840-10,099-8,986.

- ОСОБА_2 - 1 площею 2,8 кв. м; 2/2 площею 17,9 кв. м;

3 площею 10,1 кв. м; 4 площею 16,8 кв. м; 7/2 площею 9,9 кв. м; 8 площею 5,8 кв. м; 9 площею 13,3 кв. м; 10 площею 13,5 кв. м; 11/2 площею 16,7 кв. м;

12/2 площею 11,1 кв. м; 13 площею 5,9 кв. м; 16 площею 38,7 кв. м;

20/2 площею 13,3 кв. м; 21 площею 9,3 кв. м; частка виділених будівель та споруд становить 59/100 (0,59), 50,7/86 (0,507). Виділити земельну ділянку площею 705,0 кв. м, що позначена на плані зеленим кольором та має розміри по периметру за годинниковою стрілкою від лівого нижнього кута (98,5),

в м: 10,099-0,248-7,840-0,190-0,525-3,080-5,004-0,880-25,815-15,410-51,746-13,140.

варіант 2:

--- ОСОБА_1 - 1 площею 2,8 кв. м; 2/1 площею 17,9 кв. м, 3 площею 10,1 кв. м; 3 площею 10,1 кв. м; 4/1 площею 9,3 кв. м, 8 площею 5,8 кв. м;

9 площею 13,3 кв. м; 10 площею 13,5 кв. м; 11/1 площею 7,8 кв. м;

13 площею 5,9 кв. м; 14 площею 3,9 кв. м; 16 площею 38,7 кв. м; 21/1 площею 4,3 кв. м; частка виділених будівель та споруд становить 41,3/100 (0,413); 35,5/86 (0,355). Виділити земельну ділянку площею 377,0 кв. м, що позначена на плані синім кольором та має розміри по периметру за годинниковою стрілкою від лівого нижнього кута (98,5), в м: 9,976-5,730-2,495-4,080-2,540-3,552-27,658-2,350-51,746-10,418.

- ОСОБА_2 - 2/1 площею 3,5 кв. м; 4/2 площею 7,2 кв. м, 5 площею 22,7 кв. м; 6 площею 9,7 кв. м; 7 площею 18,8 кв. м, 11/2 площею 37,1 кв. м, 12 площею 21,8 кв. м; 15 площею 6,7 кв. м, 17 площею 5,6 кв. м, 18 площею 23,2 кв. м; 19 площею 20,3 кв. м, 21 площею 4,7 кв. м, частка виділених будівель та споруд становить 58,7/100 (0,587); 50,5/86 (0,505). Виділити земельну ділянку площею 696,0 кв. м, що позначена на плані зеленим кольором та має розміри по периметру за годинниковою стрілкою від лівого нижнього кута (98,5),

в м: 48,418-19,640-27,658-2,770-13,362-2,725-9,976-11,708;

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

59. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

60. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

61. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

62. Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які є підставами виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені в статті 60 СК України та статтях 24, 25 КпШС України в залежності від того, коли було придбано спірне майно.

63. За змістом 24 КпШС України (тут і далі, у редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу від 12 червня 1996 року) майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

64. Подібні положення викладені також у частині першій статті 57 СК України, відповідно до якої особистою приватною власністю дружини, чоловіка є зокрема майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

65. Відповідно до статті 25 КпШС України якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.

66. Частиною першою статті 62 СК України передбачено, що якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого

з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

67. Втручання у право власності може бути обґрунтованим, та дотримано баланс інтересів подружжя, у разі наявності сукупності двох факторів:

1) істотність збільшення вартості майна; 2) таке збільшення вартості пов`язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.

68. Як трудові затрати необхідно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що потягли істотне збільшення вартості такого майна.

69. Грошові затрати передбачають внесення особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна. Наявність істотного збільшення вартості є оціночним поняттям, тому у конкретній справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх його обставин.

70. Істотність збільшення вартості майна підлягає з`ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.

71. Тобто істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об`єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.

72. Поточний ремонт житла, зміна його призначення з житлового на нежитлове без капітального переобладнання не дає підстав для визнання такого об`єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам об`єкт не зазнав і не можна вважати ці перетворення такими, що істотно збільшили вартість майна.

73. У такому випадку, якщо суд встановить наявність понесених затрат

з боку іншого подружжя - не власника, однак не визнає такі затрати істотними, то цей з подружжя може вимагати грошової компенсації понесених затрат, якщо такі затрати понесені під час перебування у шлюбі.

74. Другий чинник істотності такого збільшення має бути пов`язаний

із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами.

75. Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилося, не є підставою для визнання його спільним майном.

76. Істотне збільшення вартості майна обов`язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості саме по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.

77. Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інших чинників, які не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат подружжя чи іншого, не власника, з подружжя, у майно, не повинні враховуватися у зв`язку з тим, що законодавець у статті 62 СК України не називає їх як підстави для визнання особистого майна одного

з подружжя спільним майном.

78. В іншому випадку, у разі збільшення вартості майна внаслідок тенденції загального удорожчання об`єктів нерухомості, інфляційних та інших об`єктивних процесів, не пов`язаних з внесками подружжя чи одного з них, визнання особистого майна одного з подружжя спільною сумісною власністю подружжя буде нести, як наслідок, непропорційне втручання у власність майна одного з подружжя, який набув таку власність до шлюбу.

79. При посиланні на вимоги статей 25 КпШС України 62 СК України як на підставу виникнення спільної сумісної власності подружжя, позивач має довести, що збільшення вартості майна є істотним і у таке збільшення були вкладені його окремі (власні) кошти чи власна трудова діяльність.

80. Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц.

81. Зміст статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим ця презумпція може бути спростована. Один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт,

у тому числі в судовому порядку.

82. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

83. Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду України

від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

84. За приписами частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва,

а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації - з моменту прийняття його до експлуатації, а в разі, коли право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації - з моменту державної реєстрації.

85. Згідно із частиною третьою статті 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

86. Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації та з моменту державної реєстрації права власності на нього. До цього, не будучи житловим будинком з юридичної точки зору, об`єкт незавершеного будівництва

є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, отже є майном, яке за умов, передбачених законом, може належати на праві спільної сумісної власності подружжю та може бути предметом поділу між подружжям.

87. Аналогічні за змістом висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс15, від 18 листопада

2015 року у справі № 6-388цс15, постановах Верховного Суду від 03 грудня 2018 року у справі №525/511/16-ц, від 20 лютого 2020 року у справі

№ 496/6067/15-ц, від 09 листопада 2022 року у справі № 569/13242/14-ц.

88. Вирішуючи питання про виникнення, зміни та припинення суб`єктивних цивільних прав стосовно об`єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.

89. У постановах Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі

№ 6-47цс16 та в постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі

№ 454/1678/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 158/2404/13-ц,

від 12 лютого 2020 року у справі № 488/3103/17-ц, від 10 листопада 2021 року у справі № 161/14898/19, від 09 грудня 2021 року у справі № 359/8356/18,

від 23 червня 2022 року у справі № 463/5746/18 викладено висновки, згідно яких за позовом дружини, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок, суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

90. У разі неможливості поділу об`єкта незавершеного будівництва, суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

91. Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток, якщо ступінь готовності об`єкта незавершеного будівництва дає можливість визначити окремі частини, що підлягають виділу та довести його будівництво до завершення.

92. Відповідно до частини першої статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час звернення до суду) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

93. Згідно з частиною першою статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

94. Системний аналіз змісту наведених норм статті 120 ЗК України та статті

377 ЦК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

95. Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, відповідно до якого визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

96. Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

97. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року

у справі № 200/606/18 викладено висновок, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди superficies solo cedit (збудоване приростає до землі) має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

98. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

99. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та п`ята статті 81 ЦПК України).

100. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

101. У справі, яка переглядається, 12 червня 1996 року ОСОБА_3 продала за 44 364 000 крб ОСОБА_2 , яка перебувала у шлюбі з ОСОБА_1 , незакінчений будівництвом жилий будинок у с. Городище, із процентом готовності 15 %.

102. Суди встановили, що на момент укладання сторонами мирової угоди

29 січня 1999 року готовність незавершеного будівництвом житлового будинку становила 15%.

103. Відповідно до технічного паспорта від 25 березня 2014 року та довідки комунального підприємства «Рівненське обласне управління технічної інвентаризації» від 26 березня 2014 року процент готовності незавершеного будівництвом житлового будинку на АДРЕСА_1 становить 86 %.

104. Також факт готовності незавершеного будівництвом спірного будинку на рівні 86 % станом на березень 2014 року встановлено судами у справі

№ 570/1049/14 за позовом ОСОБА_2 до Рівненського обласного державного нотаріального архіву, Рівненської районної державної нотаріальної контори про визнання права власності.

105. Встановивши, що після укладення мирової угоди 29 січня 1999 року і до розірвання шлюбу 31 березня 2014 року (за понад 15 років подружнього життя) за рахунок спільного фінансування та особистої праці подружжя ступінь готовності спірного будинку збільшено (добудовано) на 71 %, а майно істотно збільшилось у своїй вартості, суди попередніх інстанцій дійшли загалом правильного висновку, що та частина будівництва, яка зведена після укладення мирової угоди і до розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,

є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу між ними.

106. З урахуванням встановлених обставин, суди обгрунтовано визначили частки сторін у спірному майні в розмірі 35,5 % ОСОБА_1 (із розрахунку

(86-15) /2), а ОСОБА_2 50,5% (із розрахунку (15 + 71/2).

107. Відповідно до висновку експерта від 10 березня 2021 року

№ 201214/1_ФМ під час проведення дослідження на місці у присутності

ОСОБА_2 було здійснено необхідні виміри площі приміщень.

108. У судовому засіданні експерт ОСОБА_8 підтвердив свій висновок, та стверджував, що із 2014 року відсоток готовності будинку фактично не змінився і становить приблизно 86 %. Запропоновані варіанти розподілу, дозволяють сторонами користуватися майном ізольовано.

109. Оскільки ступінь готовності спірного будівництва становить 86 %, що дає можливість визначити окремі частини, які підлягають виділу та довести сторонам будівництво до завершення, Верховний Суд погоджується

із визначеним судами попередніх інстанцій розподілом в натурі об`єкта незавершеного будівництва - житлового будинку на АДРЕСА_1 відповідно до визначеного експертом варіантом поділу № 2.

110. Виділяючи в натурі сторонам земельну ділянку, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вона була безоплатно передана ОСОБА_2

у власність, проте враховуючи, що на вказаній земельній ділянці знаходилося незавершене будівництво, яке є спільною власністю подружжя та поділене між сторонами в натурі, до ОСОБА_1 , який не мав права власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні відповідно до статей 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.

111. Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про необхідність поділу земельної ділянки із запропонованим експертом варіантом № 2, зазначеним у висновку від 10 березня 2021 року № 201214/1_ФМ за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, яка

ОСОБА_2 не спростована.

112. Верховний суд погоджується з такими висновками, оскільки запропонований варіант в цілому відповідає розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, площі земельної ділянки, яка передана

у власність забезпечує вільне користування кожним зі співвласників належним йому майном, а також відповідає інтересам сторін та не порушує їх прав.

113. Також суди при вирішенні спору доречно погодилися із пропозицією ОСОБА_1 щодо поділу житла та земельної ділянки за варіантом № 2 запропонованим експертом, враховуючи площу, яка припадає на його частку та стан його здоров`я (наявність інвалідності 2 групи безстроково).

114. Посилання в касаційній скарзі на те, що суди дійшли помилкового висновку про визнання спірного будинку в частині 71 % спільним майном подружжя, є необґрунтованими з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини.

115. Доводи касаційної скарги про те, що позивач не довів грошових витрат на будівництво спірного будинку та факт істотного збільшення цінності незавершеного будівництвом будинку та земельної ділянки за його рахунок із 1999 року до 2014 року є безпідставними, оскільки згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 з 2001 року працював за кордоном, а отримані кошти перераховував ОСОБА_2 .

116. Доводи касаційної скарги про обрання позивачем неефективного способу захисту права, яке він вважає порушеним, спростовані висновками Верховного Суду, які правильно застосовані судами попередніх інстанцій.

117. Доводи касаційної скарги про те, що спірне майно є об`єктом самочинного будівництва колегія суддів відхиляє, з тих підстав, що

у розглядуваній справі не встановлені ознаки передбачені у статті 376 ЦК України, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним.

118. Будівництво здійснено на земельній ділянці, відведеній

в установленому порядку для цієї мети, за наявності відповідних дозволів зокрема рішення Городищенської сільської ради від 06 липня 1999 року.

119. Доказів того, що майно збудовано з істотним порушенням будівельних норм і правил судам попередніх інстанцій не надано, а суд касаційної інстанції не може встановлювати обставини справи, досліджувати та оцінювати нові докази, оскільки це є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

120. Доводи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права Верховний Суд вважає необґрунтованими, оскільки суди належним чином виконали вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів

і дотрималися вимог статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судових рішень та правильно вирішили спір.

121. Незгода із висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень Верховним Судом.

122. За встановлених обставин, висновки судів по суті вирішення спору не суперечать висновкам, що викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19, від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц, Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 334/7560/20, на які ОСОБА_2 посилалась як підставу касаційного оскарження.

123. З урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги загалом аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження

й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано відхилив, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

124. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів

є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

125. Оскаржувані судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

126. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

127. Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

128. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411

ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400 402 409 410 415 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Твердий Микола Кузьмович, залишити без задоволення.

2. Рішення Рівненського районного суду Рівненської області

від 07 березня 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду

від 23 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович